Японський музикант Нобукацу Такемура створює музику, яка звучить дуже щиро, відкрито та ранимо. Як дитячий спів. Вона непроста, але всі нюанси в ній чутні, всі деталі в ній прорисовані, всі елементи чітко окреслені, як в укійо-е (японських кольорових малюнках на дереві). Вона парить у небі, як повітряний змій.
Нобукацу Такемура народився 26 серпня 1968 року в Осаці. Навчаючись у школі, він захопився панком та «новою хвилею» і почав записувати власну музику за допомогою клавішних та двох касетних магнітофонів. Трохи пізніше, як DJ Takemura, заводив платівки у клубах Осаки, Кіото та Кобе. У 1987 році сформував групу діджеїв Cool Jazz Productions, а через рік входить до складу проекту авангардистів Ямацука Ай та Акі Онда Audio Sports, разом з якими випускає альбом “Era Of Glittering Gas” (All Access, 1992). У цей час він робить музику, в якій відчувається вплив джазу та гіп-гопу (він працював продавцем у музичному магазині, де долучився до сучасної класичної музики, фрі-джазу та гіп-гопу; власне ці три напрямки сучасної музики і вплинули найбільше на його діджейські мікси та композиції; Джон Кейдж, Джон Колтрейн та Африка Бамбаата як концептуальні попередники та духовні батьки Нобукацу Такемури).
Для музиканта починати як діджей – сьогодні звичайне явище. Це чимось нагадує режисерів відео-кліпів, які, вважаючи, що набралися достатньо майстерності, починають знімати справжнє кіно. У деяких може вийти непогано. Такемура з таких. Він спромігся створити наївну, живу та різноманітну музику.
Дебютна, «приджазована» платівка Нобукацу Такемури “Child’s View” (Bellissima Records, 1994) була колекцією треків у стилях лаунж, гіп-гоп та гаус, але музикант на збирався зациклюватися на одній темі, і вже наступна платівка, “Child & Magic” (WEA, 1997), стала першою спробою написання мінімалістичних п’єс, які б складалися з повторюваних пасажів у дусі Стіва Райха. Цей ж альбом виказав захоплення Такемури цифровим нойз-ембіентом німецького проекту Oval.
Два альбоми “Milano” (WEA, 1999) та “Finale” (WEA, 1999), записані для показів мод, містили тривалі транс-мікси і є радше музикою діджея, а не композитора.
Компакт-диск “Scope” (Thrill Jockey, 1999) став його першою «повнометражною» роботою, що вийшла в США. Власне, після цієї роботи музикант і став відомим за межами Японії. Це складний і різноманітний твір, що містить елементи мінімалізму, ґлітчу та ембіенту. Він відкривається 22-хвилинною ”On A Balloon”, побудованою з кількох фрагментів, що послідовно дзвенять, переливаються цифровими барвами, шарудять, гудуть та плигають. Слідом йде «музична шкатулка» “Kepler” з зациклених мелодій, що, змінюючи одна одну, утворюють одну велику інструментальну композицію. Вправи з ґлітч у “Taw” переростають у хаотичні мерехтіння ельфів у ”Icefall”. Завершує альбом барокова “Tiddler” (схоже на те, що крім джазу японський музикант слухав і Й. С. Баха). “Scope”, а також трек Такемури на збірці “Reich Remixed” (Nonesuch, 1999) стали відкриттям для англомовного світу. Роботи музиканта, музику якого до того випускали тільки японські лейбли, почали регулярно з’являтися на Thrill Jockey. Того ж року Нобукацу відправився у турне разом з Джимом О’Рурком та Brokeback, після якого зробив тривалу зупинку в Чикаго, щоб попрацювати у студії з Кеном Брауном, Дуґласом МакКомсом і Джоном Макентайром, учасниками Tortoise. Записаний матеріал увійшов до наступного альбому маестро “Sign” (Thrill Jockey, 2000) у вигляді монументальної, 35-хвилинної сюїти “Souvenir In Chicago”, в якій пост-диґитальний лісенінґ Нобукацу Такемури поєднується з пост-роком Tortoise. На відміну від ”Scope”, який був твором мінімалістичної електроніки, “Sign” містить грайливі речі: вокодерний спів під іграшковий техно-біт у “Sign”, клікс-н-катс у ”Cogwheel” і стрибучий ґлітч у синґлі “Meter”. Кожна композиція альбому, на додаток до випуклого переднього краю, має другий, прихований план, на якому власне і відбувається найцікавіше: мелодії ведуть пустотливу гру, ганяються одна за одною, перетинаються, переливаються одна в одну.
Такемура часто використовує «вокодер» (голосовий процесор) та програми голосового синтезу. Взагалі, коли кажуть «вокодер», в голові виникають асоціації з чимось нудним з 1970-80-х: науково-фантастичний кітч, синтезаторні дискотеки для роботів, пародія на музику майбутнього. Ця підробка під машинний голос здається банальною і звучить дешевою. Проте, у японського майстра музичних мистецтв цей перекручений людський голос звучить по-інакшому. Ось як він сам пояснює застосування цього ефекту: «Всі вокальні партії на ”10th” проспівані програмним забезпеченням голосового синтезу для комп’ютера. Програмне забезпечення, яке вибрав я, було розроблено не для створення музики, а в першу чергу розроблялось, як інструмент спілкування для сліпих та інвалідів з дефектами мовлення. Вокодер — це процесор, а не генератор, так що я вирішив його не застосовувати. Я завжди хотів стерти відчуття того, що за музикою стоїть людина. Це не тому, що я маю ганебний фетиш — наукову фантастику, — але через те, що я хочу, щоб слухач цілковито занурився у музику. Якщо звільнити музику від зайвої інформації та створити порожній простір, це дозволяє слухачу повністю використовувати свою уяву при прослуховування музики» (з інтерв’ю для журналу Winter Mittens). Здається, маестро тут не послідовний. З цього пояснення не зрозуміло, чому б тоді заради досягнення ефекту занурення у музику та сприяння такому зануренню не відмовитися від використання голосу – живого чи синтезованого – взагалі? Нехай музика грає на синтезованих звуках, а голос, який нав’язливо нагадує про присутність музиканта, штовхає до зайвих роздумів і відволікає від музики, нехай мовчить. Напевно, для Такемури, як поп-музиканта, таке рішення проблеми суб’єктивної оцінки музичного твору видається занадто радикальним.
У 2002 світло побачили сінґли та ЕР “Animate” (Childisc), “Hiking/Viking” (Bottrop-Boy), “Mimic Robot” (Thrill Jockey) – полістилістичні записи, на яких гудіння поєднується з глітч-ритмом і так любим серцю японця синтезованим вокалом. На ”Animal Show” (з “Animate”) три шари – ритм, що безупинно підстрибує, ледь чутне електропіаніно і роботизований вокал (який під кінець композиції змінюється цифровим булькотінням та шарудінням) – поєднуються в єдиний звуковий конвеєр, а в ”A Fling Squirrel” з цього ж EP різнобарвна карусель обертається навколо кількох звуків, що дзижчать, як бджоли. “Lost Treasures” (з “Mimic Robot”) є своєрідним чилл-аут-номером.
Згаданий вже альбом ”10th" (Thrill Jockey, 2003) є легким додатком до попередніх більш експериментальних робіт і містить композиції, на більшості з яких монотонний пост-техно-ритм підігрує синтезованому співу (“Perch”, “Falls Lake”, “Wandering”, “Murmur Of The Day”), а на решті чуються субтильні ґлітч-асамбляжі (“Cons”, “Mumble”).
Паралельно з сольними альбомами Такемура випускає музику під псевдонімом Child’s View і працює у проекті Spiritual Vibes (разом із співачкою Кікуко Нонака). Ця його музика звучить більш просто, наївно, якось по-іграшковому. Наївність ця досягається через мінімізацію застосовуваних засобів. Показовим у цьому відношенні є альбом Child’s View “Hoshi No Koe” (Childisc, 2000), де в центрі композицій знаходиться одна тендітна мелодія, виконана на одному-двох звуках (не беруся назвати ці синтетичні штучки інструментами) - як у “White Sheep And Small Light”, ”Stairs In Stars”, “In The Room Wool Wood”. Присутні на ньому і мінімалістичні опуси (“The Voice Of A Fish”), і диґитальне шарудіння (“Fire Ball”). Серед співробітництв з іншими музикантами виділяється “Turntables And Computers” (Headz, 2003), що містить одну глітч-імпровізацію тривалістю 46 хвилин, і є сумісним твором Нобукацу Такемура (лептоп) та Отомо Йосіхіде (програвачі вінілових платівок).
На останньому своєму сольному альбомі “Songbook” (Bubble Core, 2003) Такемура відійшов від своєї практики використання синтезованого на комп’ютері голосу — на альбомі співає дівчина Акі Цуюко – і ніби повернувся до 1990-х, коли він слухав джаз і гіп-гоп. Диск є збіркою легковажних пісень: Акі котячим голосом підспівує (підвиває?) синтезатору у “Kagami No Tou”, “Obaoba” документує музичні заняття у дитячому садку, джаз-лисенінґ у “Mahou No Hiroba”, нестройний спів під гіп-гоп-барабани та комп’ютерний оркестр у “Thuiriruka Pinpon”. Виходить такий собі джапан-інді-поп, трохи пластмасовий, трохи плюшевий.
Нобукацу Такемура не тільки створює цікаву музику, але й цікаво коментує сучасну музику, сьогоднішню ситуацію з нею, проблему перевиробництва музики: «Те, що сьогодні багато музики — правда, і якщо порівняти зі станом 20-річної давнини, музика стали більш розбавленою. Йде цілий потік другосортної музики. Я вже три роки не купую компакт-диски. Ти маєш спитати себе: „Навіщо я займаюся мистецтвом?” Займатися мистецтвом тільки через те, що художні інструменти розвиваються, означає, що інструменти використовують тебе самого. Я впевнений, що доти, доки у мене не зникне бажання робити музику, я створюватиму її, навіть якщо на землі зникне електрика. Фраза „будь-хто може стати музикантом” є пропагандою, до якої вдаються комп’ютерні компанії та виробники програмного забезпечення. Це далеко не правда» (з інтерв’ю для журналу Winter Mittens).
Я прочитав це і подумав, що це є одкровенням. Хоча Японія й далеко, з неї багато що видно. І мені стало гордо за людину. Хоча, хто я такий, щоб пишатися чужими успіхами?
І ще: «[…] Причина, через яку навколо так багато музики масового виробництва, полягає в тому, що всі мислять категоріями „швидкої їжі”. Інструменти та системи виробництва розвиваються, але люди перестали задумуватися над причинами, стимулами, імпульсами, що підштовхують їх до занять мистецтвом, і це жахливо» (з інтерв’ю для журналу Winter Mittens).
Схоже на те, що Нобукацу Такемура є людиною серйозною і до створення музики ставиться відповідально. І на фотографіях його худорляве обличчя виглядає серйозним. Навіть легковажна, здавалось б, серга у вусі не паплюжить його. Такий «шару гнати» не буде. І це дає надію. Сподіваюсь, Такемура-сан не зрадить своїм поглядам і нашим очікуванням, та ще не раз порадує нас своєю мінімалістично-іграшковою музикою.
Дискографія:
Nobukazu Takemura:
Child’s View
CD, BELLISSIMA RECORDS BLR-2131, 1994
For Tomorrow
CD, TOYS FACTORY TFCC-88311, 1994
Child’s View Remix
LP, 99 RECORDS 9029, 1996
CD, 99 RECORDS 2157, 1996
Ремікси зробили Roni Size, Wagon Christ, Mad Professor, Reflection і Coldcut.
Child And Magic
CD, WEA WPC6-8399, 1997
Child And Magic Remix
LP, WEA WQJB-1010, 1998
Milano: For Issey Miyake Men by Naori Takizawa
CD, WEA WPC6-10017, 1999
Finale: For Issey Miyake Men by Naori Takizawa
CD, WEA WPC6-10062, 1999
Scope
LP/CD, THRILL JOCKEY 068, 1999
Meteor
EP, THRILL JOCKEY 12.13, 1999
CD, CHILDISC CHCD-018, 2000
Sign
EP/2xCD, THRILL JOCKEY 12.20, 2000
2xCD, THRILL JOCKEY 12.20, 2001
Picnic/Oyasumi
SP, BOTTROP-BOY B-BOY 004, 2001
Recursion
EP, CHILDISC CHEP-011, 2001
Animate
EP, CHILDISC CHEP-013, 2002
Animate
CD, CHILDISC CHCD-030, 2002
Hiking/Viking
SP, BOTTROP-BOY B-BOY 008, 2002
Mimic Robot
EP, THRILL JOCKEY 12.25, 2002
Water’s Suite
CD, EXTREME XLTD 005, 2002
10th
2xEP/CD, THRILL JOCKEY THRILL 118, 2003
Assembler
CD, THRILL JOCKEY THRILL 123, 2003
Songbook
CD, BUBBLE CORE BC-041, 2003
Child’s View:
The Scenery of S.H.
EP, Lollop LR 010, 1995
サブレとグリルの (Sablé & Grill)
CD, CHILDISC CHCD-005, 1998
EP, CHILDISC CHEP-002, 1999
夜の遊園地 (Yoru No Yuenchi)
CD, CHILDISC CHCD-006, 1998
The Cradle Of The Light/After Image
EP, CHILDISC CHEP-003, 1999
Pendulam Remix
EP, CHILDISC CHEP-005, 1999
Afterimage Remix
EP, CHILDISC CHEP-006, 1999
Funfair
CD, BUBBLE CORE BC-022, 1999
みんなの遊園地 (Minna No Yuenchi)
EP, CHILDISC CHEP-008, 2000
ほしのこえ (Hoshi No Koe)
CD, CHILDISC CHCD-019, 2000
LP/CD, THRILL JOCKEY 094, 2001
Meteo
EP, CHILDISC CHEP-012, 2001
Ремікси Терра Темліца.
Trampoline
SP, CHILDISC CHSP-010, 2001
Ремікси Doctor Rockit.
Audio Sports (Nobukazu Takemura/Yamatsuki Eye/Aki Onda):
Era Of Glittering Gas
CD, ALL ACCESS AACD-002, 1992
Spiritual Vibes (Nobukazu Takemura/Kikuko Nonaka):
Spiritual Vibes
CD, TOYS FACTORY TFCC-88304, 1993
Alternative Tracks
LP, 99 RECORDS 9005, 1994
Tender Blue
CD, TOYS FACTORY TFCC-88318, 1995
Kotoba No Mae
CD, TOYS FACTORY TFCC-88208, 1996
Before The Words
CD, 99 RECORDS 2160, 1997
Steve Jansen/Richard Barbieri/Nobukazu Takemura:
Changing Hands
CD, MEDIUM MPCD6, 1998
Nobukazu Takemura/Otomo Yoshihide:
Tuntables And Compiters
CD, HEADZ 14, 2003
Child’s View/Lullatone (Nobukazu Takemura/Shawn James Seymour):
Child's View/Lullatone
SP, AUDIO DREGS ADR 049, 2003
Джерело: «Аутсайдер» (Київ). — № 5 (2005). — Стор. 68-72.
Немає коментарів:
Дописати коментар