Олексій Коган
Сталося так, що назва однієї з великих, авторитетних та престижних сьогодні фірм грамзапису «ЕСМ» навіть дала назву справжній течії у сучасному музичному імпровізаційному мистецтві. Її абревіатура, «ЕСМ» (варто читати «І-Сі-Ем») — це скорочення від «Європейська сучасна музика». Заснована продюсером та звукорежисером Манфредом Айхером, фірма вдало вирішує складне завдання: запрошувати у студії звукозапису найцікавіших виконавців сучасної музики та послідовно працювати з ними — не обов'язково европейцями, — які з різними естетичними поглядами й протилежними творчими концепціями дивно складають єдиний музичний союз як п р о д о в ж у в а ч і європейської музичної культури. Тут записуються талановиті музиканти, а саме: Ян Гарбарек, Чік Кореа, Пат Метіні, Карла Блей, Дьюї Редмен, група «Орегон» та багато-багато інших. Але мова про одного з найяскравіших виконавців, піаніста та композитора Кіта ДЖЕРРЕТТА.
ВІН НАРОДИВСЯ 8 травня 1945 року в місті Аллентаун (див. відому пісню Біллі Джоела), це штат Пенсільванія, США. Грати на фортепіано почав, як і личить обдарованій дитині, у три роки. У шість — публічно виконав сольний-концерт. Змалку писав власні твори, переважно — фортепіанні мініатюри. Слухав джаз, захоплюючись перш за все піаністами-солістами. Його улюбленцями на все життя стали Арт Тейтум та Білл Еванс. 1960 року відбувся перший концерт, на якому 15-річний Джерретт дві години виконував тільки власні твори. А через два роки молодий виконавець став студентом славетного джазового університету — музичної школи Берклі. Але там Кіт провчився тільки рік, бо його виключили зі школи за те, що на одному з концертів учень грав... просто на струнах роялю. Цей факт викличе у багатьох меломанів усмішку, адже сьогодні це банальний спосіб, який використовують багато піаністів, а в ленінградського композитора Альфреда Шнітке є твори, де цілі частини написані для СТРУН роялю. Зрештою, чи сумував Кіт Джерретт за тим, що його витурили з престижної Берклі, чи ні, — залишається таємницею, але те, що працювати він став із подвійною енергією, — то факт.
1965 РІК. Джерретта послухав видатний джазовий барабанщик Арт Блекі — і запропонував 20-річному піаністові місце у своєму відомому ансамблі. Так почався шлях юнака у великий джаз. Зрештою, музична школа Берклі навіть за рік прекрасно підготувала молодий талант: так що невдовзі Кіт уподобався темношкірому сліпому сакс-мультиінструменталісту Роланду Кірку, котрий перехопив обдарування для дворічного співробітництва.
Сталося так, що назва однієї з великих, авторитетних та престижних сьогодні фірм грамзапису «ЕСМ» навіть дала назву справжній течії у сучасному музичному імпровізаційному мистецтві. Її абревіатура, «ЕСМ» (варто читати «І-Сі-Ем») — це скорочення від «Європейська сучасна музика». Заснована продюсером та звукорежисером Манфредом Айхером, фірма вдало вирішує складне завдання: запрошувати у студії звукозапису найцікавіших виконавців сучасної музики та послідовно працювати з ними — не обов'язково европейцями, — які з різними естетичними поглядами й протилежними творчими концепціями дивно складають єдиний музичний союз як п р о д о в ж у в а ч і європейської музичної культури. Тут записуються талановиті музиканти, а саме: Ян Гарбарек, Чік Кореа, Пат Метіні, Карла Блей, Дьюї Редмен, група «Орегон» та багато-багато інших. Але мова про одного з найяскравіших виконавців, піаніста та композитора Кіта ДЖЕРРЕТТА.
ВІН НАРОДИВСЯ 8 травня 1945 року в місті Аллентаун (див. відому пісню Біллі Джоела), це штат Пенсільванія, США. Грати на фортепіано почав, як і личить обдарованій дитині, у три роки. У шість — публічно виконав сольний-концерт. Змалку писав власні твори, переважно — фортепіанні мініатюри. Слухав джаз, захоплюючись перш за все піаністами-солістами. Його улюбленцями на все життя стали Арт Тейтум та Білл Еванс. 1960 року відбувся перший концерт, на якому 15-річний Джерретт дві години виконував тільки власні твори. А через два роки молодий виконавець став студентом славетного джазового університету — музичної школи Берклі. Але там Кіт провчився тільки рік, бо його виключили зі школи за те, що на одному з концертів учень грав... просто на струнах роялю. Цей факт викличе у багатьох меломанів усмішку, адже сьогодні це банальний спосіб, який використовують багато піаністів, а в ленінградського композитора Альфреда Шнітке є твори, де цілі частини написані для СТРУН роялю. Зрештою, чи сумував Кіт Джерретт за тим, що його витурили з престижної Берклі, чи ні, — залишається таємницею, але те, що працювати він став із подвійною енергією, — то факт.
1965 РІК. Джерретта послухав видатний джазовий барабанщик Арт Блекі — і запропонував 20-річному піаністові місце у своєму відомому ансамблі. Так почався шлях юнака у великий джаз. Зрештою, музична школа Берклі навіть за рік прекрасно підготувала молодий талант: так що невдовзі Кіт уподобався темношкірому сліпому сакс-мультиінструменталісту Роланду Кірку, котрий перехопив обдарування для дворічного співробітництва.









