Роман Піщалов
Зірка європейських клубів француженка Місс Кіттін (справжнє ім’я Каролін Ерве) випустила дебютний альбом. Колишня ґоу-ґоу-танцюристка здобула відомість своїми діджейськми сетами, що, за чутками, змінили саунд європейської клубної музики, (на своїх сетах вона, крім інших, крутить Delarosa & Asora, Autechre, Pan Sonic) та записами з Felix Da Housecat, Golden Boy і Hacker; записані з Hacker пісні ”Frank Sinatra” та “1982” стали в 1998-2000 великими хітами і випередили сплеск інтересу до електро-попу 1980-х («електроклеш»). Багато хто давно вже чекав на її сольний запис, і ось він з’явився.
“I Com” не розчарував. Починаючи з дарк-гаузового треку “Professional Distortion” і аж до останньої франкомовної поп-балади “3eme Sexe”, альбом видає хіт за хітом, більшість з яких є рефлексіями з приводу самої себе (“Allergic”, “Kiss Factory”) та клубного життя (“Requiem for a Hit”, “Soundtrack of Now”) у стилі євро-поп і мінімал-техно. Всі композиції споряджено дотепними текстами, які допомагають музиці телепортувати слухача в атмосферу кокаїнових вечірок. Біт не дає стояти на місці, синтезаторна пульсація додає ґламурності, а голос натякає на те, як це кльово бути модним і трохи припанкованим.
Джерело: «Аутсайдер» (Київ). — № 4 (2004). — Стор. 8.
Зірка європейських клубів француженка Місс Кіттін (справжнє ім’я Каролін Ерве) випустила дебютний альбом. Колишня ґоу-ґоу-танцюристка здобула відомість своїми діджейськми сетами, що, за чутками, змінили саунд європейської клубної музики, (на своїх сетах вона, крім інших, крутить Delarosa & Asora, Autechre, Pan Sonic) та записами з Felix Da Housecat, Golden Boy і Hacker; записані з Hacker пісні ”Frank Sinatra” та “1982” стали в 1998-2000 великими хітами і випередили сплеск інтересу до електро-попу 1980-х («електроклеш»). Багато хто давно вже чекав на її сольний запис, і ось він з’явився.
“I Com” не розчарував. Починаючи з дарк-гаузового треку “Professional Distortion” і аж до останньої франкомовної поп-балади “3eme Sexe”, альбом видає хіт за хітом, більшість з яких є рефлексіями з приводу самої себе (“Allergic”, “Kiss Factory”) та клубного життя (“Requiem for a Hit”, “Soundtrack of Now”) у стилі євро-поп і мінімал-техно. Всі композиції споряджено дотепними текстами, які допомагають музиці телепортувати слухача в атмосферу кокаїнових вечірок. Біт не дає стояти на місці, синтезаторна пульсація додає ґламурності, а голос натякає на те, як це кльово бути модним і трохи припанкованим.
Джерело: «Аутсайдер» (Київ). — № 4 (2004). — Стор. 8.









