Spin: найкращі альбоми альтернативної музики 1960-х

1. The Velvet Underground—White Light/White Heat (Verve, 1968)
2. The Stooges—The Stooges (Elektra, 1969)
3. The Velvet Underground & Nico—The Velvet Underground & Nico (Verve, 1967)
4. Captain Beefheart & His Magic Band—Trout Mask Replica (Straight, 1969)
5. The Flying Burrito Brothers—The Gilded Palace of Sin (A&M, 1969)
6. Various Artists—Nuggets: Original Artyfacts from the First Psychedelic Era (Elektra, 1972)
7. Ornette Coleman—Free Jazz (Atlantic, 1960)
8. Terry Riley—In C (Columbia, 1968)
9. Sun Ra—The Heliocentric Worlds of Sun Ra, Vol. 1 & 2 (ESP-Disk, 1965)
10. Can—Monster Movie (United Artists, 1969)
11. Various Artists—Tropicália Ou panis et circensis (Philips, 1968)
12. The 13th Floor Elevators—The Psychedelic Sounds of the 13th Floor Elevators (International Artists, 1966)
13. Karlheinz Stockhausen—Kontakte (WERGO, 1964)
14. Nico—The Marble Index (Elektra, 1968)
15. Leonard Cohen—Songs of Leonard Cohen (Columbia, 1967)
16. The Shaggs—Philosophy of the World (Third World, 1969)
17. MC5—Kick out the Jams (Elektra, 1969)
18. The Zombies—Odessey and Oracle (CBS, 1968)
19. Albert Ayler Trio—Spiritual Unity (ESP-Disk, 1964)
20. The Mothers of Invention—Freak out! (1966)
21. Pink Floyd—The Piper at the Gates of Dawn (Columbia, 1967)
22. The Velvet Underground—The Velvet Underground (MGM, 1969)
23. Van Dyke Parks—Song Cycle (Warner Bros., 1968)
24. The Fugs—The Fugs First Album (Folkways, 1965)
25. Silver Apples—Silver Apples (Kapp, 1968)
26. Love—Forever Changes (Elektra, 1967)
27. Nick Drake—Five Leaves Left (Island, 1969)
28. John Fahey—The Dance of Death & Other Plantation Favorites (Takoma, 1964)
29. Blue Cheer—Vincebus Eruptum (Philips, 1968)
30. Steve Reich—Early Works (Nonesuch, 1987)

Animal Collective—Strawberry Jam (Domino, 2007)

Михайло Федор

У вересні Animal Collective видали новий альбом під «ягідною» назвою “Strawberry Jam”. Мабуть, наївно було б чекати, що він здивує, збентежить чи виб’є слухача з колії, адже вже попередня платівка “Feels” демонструвала, що гурт стає дедалі популярнішим, і музика починає прогинатися під тиском цієї популярності.

Під час слухання нових пісень Animal Collective виникає відчуття, ніби ти вже чув їх раніше, на попередніх альбомах. І назва це, ніби, пояснює: платівка “Strawberry Jam” як солодкий концентрат ідей гурту чи, якщо хочете, — джем з них. Все смачне з городу – в одній банці. Звичайно, в горлечко не пролізла свобода відкритого простору.

Мені зовсім не хочеться говорити про те, що Animal Collective спопсились. Ні. Так сказати було б дуже просто і загально. Краще було б сказати, що зникла свобода. Музика й далі звучить жваво, щиро й відчайдушно, вона не сидить на місці, їй світло та весело. Але це вже веселощі на знайомій та обжитій місцевості. Дотепер Animal Collective ніби блукали лісами й болотами, йшли незвіданими землями. Кожен новий крок — це зустріч з незнаним, радість і водночас страх від відкриття нового. Але тепер блукання закінчились, колектив знайшов свою галявинку, звідси може й не треба нікуди йти. Тут добре й затишно, тут все знайоме. Вже не треба співати нічних пісень з лісовими духами, танцювати з тінями та розбиватись на окремі групи в пошуках шляху. Можна зупинитись. А набутого досвіду вистачить, аби нормально пожити на знайденій сонячній галявинці та пограти непогану музику. Хто його знає, може так і треба.

2008 р.

Джерело: архіви журналу «Аутсайдер» (Київ).

Animal Collective—Sung Tongs (FatCat, 2004)

Роман Піщалов

Поки що невеличка дискографія Animal Collective поповнилася новим твором психоделічного фолку, трохи менш буйним і більш сільським, аніж його попередник, “Here Comes The Indian” (2003). Слухаючи його, важко повірити, що записаний він у Нью-Йорку, оскільки звучить як результат музичних вправ десь на задньому дворі одноповерхової Америки, але ніяк не у залізобетонному мегаполісі. Ще важче повірити, що цей альбом випущено гуртом, який існує вже більше п’яти років: дилетанство проглядає у кожній пісні, у кожному акорді, у кожній мелодії, у підспівуванні, у недоречних шумах, постукуванні по кухонному начинню, розслабусі... Animal Collective мають альбом ”Campfire Songs” (2003). Так ось, в “Sung Tongs” є багато від скаутських розваг на свіжому повітрі — акустичні гітари, хоровий спів, “Leaf House”, “Kids On Holiday”, “Sweet Road”, “College”. Проте всі ці скаутські штучки навмисно зроблено трохи кривими. Кривими рівно настільки, щоб надати їм шарму архівних чорно-білих зйомок пікніку майбутнього: в ноутбуках-самограйках закінчилися батарейки, ноутбуки відкладені вбік, і кожний веселун брязкотить хто на чому, хто що може, хто як може... Психоделія сьогодні!

Джерело: «Аутсайдер» (Київ). — № 5 (2005). — Стор. 3.

Animal Collective—Here Comes The Indian (Paw Tracks, 2003)

Роман Піщалов

Нью-йоркський гурт Animal Collective (Еві Тер, Панда Беар, Дікен та Ґеолоджист) на власному лейблі Paw Tracks випустив новий альбом. Сім простих пісень, коротких і довгих, швидких і повільних, іноді шумних. «Ну то й що?» — спитають мене. А то, що цей простий і на перше прослуховування позбавлений музики запис є новим психоделічним шедевром! Всі пісні (а зіграні вони на електрогітарі, піаніно, барабанах та електроніці) зімпровізовано ніби «від фонаря». Хто куди — співак волає про одне, барабанщик стукає про інше, гітарист нарізає як божевільний, а тут ще й щось нестерпно підвиває та скрипить просто у динамік. Все як на репетиції шкільного вокально-інструментального ансамблю, закоханого у свою безладну музику та індійський фольклор, але попри ці виконавчі кострубатості музика виходить чарівна — вона то летить як випущений на волю повітряний змій, то насуває увішаною акустичним лахміттям стіною, то уривається, спотикається о саму себе, падає і знову підіймається, як нокдаунований боксер. Так — трохи незграбно, але щиро — звучить психоделічна музика в часи тотальної електроніки та пост-року. І не так вже насправді важливо, чи зіграна вона вживу, чи є студійним конструктом.

Джерело: «Аутсайдер» (Київ). — № 4 (2004). — Стор. 3.