JOY DIVISION
PEEL SESSIONS
NEW ORDER
PEEL SESSIONS
(Strange Fruit)
ПІДОЗРЮЮ, що нині Joy Division поповнили лави лєґенд, покинутих без уваги. Ця назва проскакує у розмовах, про гурт згадують у примітках, але його зрідка слухають. Коли ви востаннє зручно влаштовувалися у компанії коробки печива та примірника «Unknown Pleasures»? Минуло вже одинадцять років, і, чорт забирай, практично неможливо передати потрясіння, пережите, коли я вперше почув перший запис для Джона Піла на крихітному транзисторі. Ще важче пояснити, чому це присмеркове, неврівноважене звучання колись загрожувало порушити спокій цілої епохи. Як жахливо застаріло вони звучать сьогодні.
Від вереску зворотного зв'язку на початку «Exercise One» до безнадійного дзижчання «Sound Of Music» Joy Division звучать як гурт, що переживає стан холодного заціпеніння. Звукова скульптура одного з тих мультяшних персонажів, що вони збігають з обриву й крутять у повітрі педалі, аж поки в дію не вступить ґравітація. Ці дві сесії слугують дратівливим нагадуванням про те, наскільки безнадійно одновимірними були вони. У цій безрадісній звуковій доріжці до нудного, приреченого пізньопідліткового віку немає нічого хвилюючого.
У рок-каноні знайдеться небагато вокалістів, які були би такими ж маловиразними, як Йєн Кьортіс. Поки 1980 року рок-журналісти, що вони дрочили на його муки, отримували від них задоволення, він переживав повільну та болісну смерть. Нічого героїчного в цьому немає. На відміну від Моррісона та Джоплін, Кьортіс ніколи так і не зміг подолати межі свого стану. Він був цим станом просто поглинутий. Він працював над своїм спазматичним танком і писав про себе — про себе як про нового речника безнадійности людського стану, а йому треба було — заради бога! — лікуватися. Отже Joy Division — лєґенда, що відходить у небуття. Минуть роки, і гурт виглядатиме малозначущим.
Перехід від Joy Division до New Order був справою непростою. Нелегко змиритися з тим, що четвірка людей, відповідальних за ці дві сесії New Order, є тими самими людьми, які згодом створять мало не найкращу поп-музику вісімдесятих. Якщо гурт колись і був у глухому куті, то саме тоді. Трансльована по радіо вперше в лютому 1981 року, їхня дебютна сесія для передачі Піла складається з необроблених варіянтів пісень «Truth», «I.C.B.», «Senses» і «Dreams Never End» й лише вказує на глибину творчого застою. Не вдаватимемося у мовні тонкощі. Звичайно, музика звучить не краще, ніж мулярський пук.
Друга сесія прозвучала в етері в червні 1982 року, всього за чотири місяці до того, як вони увійдуть до студії, щоби записати «Сумний понеділок» — пісню, що вона стане в їхній кар’єрі правдиво поворотним моментом. Хоч і не без відомого розвитку, порівняно з минулим роком, сесія все одно представляє нуднуватий простій. «We All Stand», «Too Late» і «5-8-6» трохи розбавляються цікавим (хоча й катастрофічним) варіянтом пісні Кіта Гадсона «Turn The Heater On», яка загальну монотонність не так розряджає, як підкреслює. Тільки «5-8-6» натякає на якийсь новий багатообіцяючий пункт відправки.
Як від такого густого замісу, таких дрібних відрижок гурт піднявся до таких захмарних висот є просто дивом — не менше. Фактично це брязкотіння малопереконливих початківців до творчості майбутніх майстрів не має жадного стосунку. Тим-то приреченим підліткам у нашому оточенні можна порадити пропустити Joy Division і ранній New Order та послухати по-справжньому підліткову музику. Modern Lovers, T. Rex, Stooges, Supremes, New York Dolls, Pistols…
Від вереску зворотного зв'язку на початку «Exercise One» до безнадійного дзижчання «Sound Of Music» Joy Division звучать як гурт, що переживає стан холодного заціпеніння. Звукова скульптура одного з тих мультяшних персонажів, що вони збігають з обриву й крутять у повітрі педалі, аж поки в дію не вступить ґравітація. Ці дві сесії слугують дратівливим нагадуванням про те, наскільки безнадійно одновимірними були вони. У цій безрадісній звуковій доріжці до нудного, приреченого пізньопідліткового віку немає нічого хвилюючого.
У рок-каноні знайдеться небагато вокалістів, які були би такими ж маловиразними, як Йєн Кьортіс. Поки 1980 року рок-журналісти, що вони дрочили на його муки, отримували від них задоволення, він переживав повільну та болісну смерть. Нічого героїчного в цьому немає. На відміну від Моррісона та Джоплін, Кьортіс ніколи так і не зміг подолати межі свого стану. Він був цим станом просто поглинутий. Він працював над своїм спазматичним танком і писав про себе — про себе як про нового речника безнадійности людського стану, а йому треба було — заради бога! — лікуватися. Отже Joy Division — лєґенда, що відходить у небуття. Минуть роки, і гурт виглядатиме малозначущим.
Перехід від Joy Division до New Order був справою непростою. Нелегко змиритися з тим, що четвірка людей, відповідальних за ці дві сесії New Order, є тими самими людьми, які згодом створять мало не найкращу поп-музику вісімдесятих. Якщо гурт колись і був у глухому куті, то саме тоді. Трансльована по радіо вперше в лютому 1981 року, їхня дебютна сесія для передачі Піла складається з необроблених варіянтів пісень «Truth», «I.C.B.», «Senses» і «Dreams Never End» й лише вказує на глибину творчого застою. Не вдаватимемося у мовні тонкощі. Звичайно, музика звучить не краще, ніж мулярський пук.
Друга сесія прозвучала в етері в червні 1982 року, всього за чотири місяці до того, як вони увійдуть до студії, щоби записати «Сумний понеділок» — пісню, що вона стане в їхній кар’єрі правдиво поворотним моментом. Хоч і не без відомого розвитку, порівняно з минулим роком, сесія все одно представляє нуднуватий простій. «We All Stand», «Too Late» і «5-8-6» трохи розбавляються цікавим (хоча й катастрофічним) варіянтом пісні Кіта Гадсона «Turn The Heater On», яка загальну монотонність не так розряджає, як підкреслює. Тільки «5-8-6» натякає на якийсь новий багатообіцяючий пункт відправки.
Як від такого густого замісу, таких дрібних відрижок гурт піднявся до таких захмарних висот є просто дивом — не менше. Фактично це брязкотіння малопереконливих початківців до творчості майбутніх майстрів не має жадного стосунку. Тим-то приреченим підліткам у нашому оточенні можна порадити пропустити Joy Division і ранній New Order та послухати по-справжньому підліткову музику. Modern Lovers, T. Rex, Stooges, Supremes, New York Dolls, Pistols…
Джерело: Melody Maker, 15 September, 1990.
Немає коментарів:
Дописати коментар