Американська молитва

Джім Моррісон — це, безперечно, одна з найбільш яскравих постатей в історії рок-культури. Син заможних батьків, ще молодим він повністю порвав з ними будь-які стосунки; кінематографіст за освітою, бродяга та бунтар за способом життя, блискучий співак (один з найкращих у рок-н-ролі). Та насамперед Моррісон — поет. Поет з багатющим інтелектом. Його поезії сповнені глибоких, дивовижних, іноді незрозумілих образів і метафор. Серед його духовних фаворитів — Уїльям Блейк, Артюр Рембо, Джеймс Джойс, Шарль Бодлер і Джек Керуак. Навіть його група «Дорз» («Двері») зобов'язана своєю назвою афоризму Блейка: «Якби двері сприйняття були чистими, усе людині являлося б в істинному світлі, тобто нескінченним».

Незадовго до смерті Джім начитав на магнітофон декілька своїх поезій. У 1978 році музиканти його групи поклали ті вірші на музику і видали альбом під назвою «Джім Моррісон. Американська молитві», яка включає однойменну маленьку поему і звучить як реквієм за Моррісоном.

Вічна тобі пам'ять, Джім!

Чи знаєш ти, що ми
                існуємо?
Чи пам'ятаєш про ключі
            від королівства?
Чи народився ти і вже
               живеш?
Давай згадаємо богів,
            міфи усіх століть,
Урочисті символи древніх
            глухих лісів.
(Давай згадаємо уроки
            древньої війни).
Чи знаєш ти, що прямували
                ми на
Битву спокійними
            адміралами,
товстими лінивими
            генералами,
непристойно размальовані
            кров'ю молодих?
Чи знаєш ти, що нами
        править телевізійний
                місяць?
Зростає кількість банд,
що сили набирають для
                війни

з безвинними.
О великий Творець сущого
Дай нам ще одну годину
                для
демонстрації нашого
                мистецтва
і довершення наших доль!
Чіпляється за життя
Наша пристрасна квітка.
Чіпляється за геніталії
                відчаю.
Ми зібралися в стінах
            цього древнього
божевільного театру,
щоб оспівувати нашу
                жагу життя
і перебіг метушливої
                мудрості вулиць.
Де банкети,
що нам обіцяли?
Де вино,
молоде вино
(що вмирає у виноградній
                лозі)?
Житейська усмішка,
дай нам час для магії.
Ми плід арабських утіх.
Ми склепіння сонця й
                ночі.
Дай нам переконання
вірити.
Ніч хтивості,
Дай нам довіру у Ночі.
Ми віримо
в хороші добрі дні.
Чи знаєш ти, що свобода
                існує
в шкільних підручниках?
Чи знаєш ти, що
                божевільні —
які тікають із нашої
                в'язниці
були за ґратами,
були у вільному
вирі.
Ми тягнемося до смерті
          на краю свічки.
Ми все ще прагнемо до
                чогось,
що створило нас.
Ох, я хворий на сумніви.
Живи у світлі Півдня!
Я хворий похмурими
            обличчями,
що дивляться на мене
                із ТБ
Екрана. Я волію викопати
                троянди
у себе в саду.
Королівські діти,
                резинки нині
мають замінити аборти.
Мандрівники в багні,
Ці мутанти — кривава їжа
Для зораних, рослин,
що прагнуть нас забрати
у жорстокий сад.
Ти вже зблід і сповнений
безглуздого тремтіння.
Смерть приходить у дивний
                час,
Несподівана для тебе.
Смерть робить ангелами
                 всіх нас
і дає нам крила
на місці наших лопаток.
Немає більше дивовижних
                шат.
Це — інше Королівство.
І воно найкраще,
Поки щелепи не
                Насолодяться
кривавою даниною.
Я не хочу йти.
Віддаю перевагу дружньому
                столу
у Великій Сім'ї.

Переклад
Олександра Морозова

Джерело: «Молода гвардія» (Київ).