Американська молитва

Джім Моррісон — це, безперечно, одна з найбільш яскравих постатей в історії рок-культури. Син заможних батьків, ще молодим він повністю порвав з ними будь-які стосунки; кінематографіст за освітою, бродяга та бунтар за способом життя, блискучий співак (один з найкращих у рок-н-ролі). Та насамперед Моррісон — поет. Поет з багатющим інтелектом. Його поезії сповнені глибоких, дивовижних, іноді незрозумілих образів і метафор. Серед його духовних фаворитів — Уїльям Блейк, Артюр Рембо, Джеймс Джойс, Шарль Бодлер і Джек Керуак. Навіть його група «Дорз» («Двері») зобов'язана своєю назвою афоризму Блейка: «Якби двері сприйняття були чистими, усе людині являлося б в істинному світлі, тобто нескінченним».

Незадовго до смерті Джім начитав на магнітофон декілька своїх поезій. У 1978 році музиканти його групи поклали ті вірші на музику і видали альбом під назвою «Джім Моррісон. Американська молитві», яка включає однойменну маленьку поему і звучить як реквієм за Моррісоном.

Вічна тобі пам'ять, Джім!

Чи знаєш ти, що ми
                існуємо?
Чи пам'ятаєш про ключі
            від королівства?

Літа вже нема’

Джим Моррісон

Літа вже нема’.
Літа вже нема’.
Майже вже нема’.
Так, майже вже нема’.
Де опинимось ми,
Коли скінчиться воно?

Ранок нас вітав у забутті.
Полудень палав увесь у золоті.
Море посміхалось у ночі.
Коли літо піде,
Де будемо ми?
Де будемо ми?
Де будемо ми?

Літа вже нема.
Літа вже нема.
Були деньки,
Але усе мина’.
У двері стукає зима:
Літа вже нема.

 

Переклад пісні "Summer's Almost Gone" з альбому Waiting for the Sun (1968) гурту Doors.

 

Джерело: архіви журналу «Аутсайдер» (Київ).