У це важко повірити, але ансамбль «Бі джіз» — улюбленець мільйонів дівчаток-підлітків з усього світу, уже відзначив тридцятиріччя своєї артистичної діяльності. Записано двадцять дисків-гігантів, кілька десятків справді гарячих «бойовиків», створено понад дві тисячі пісень, принаймні чверть яких свого часу була в активному репертуарі таких зірок поп-музики, як Том Джонс, Дін Мартін, Френк Сінатра і навіть легендарний Елвіс Преслі. Однак сьогодні є всі підстави говорити про третій ренесанс у творчості братів Гібб. У лютому музичні видання Америки й Європи повідомили, що ансамбль ретельно працює над новим альбомом, який не матиме нічого спільного «з гуркотом у стилі диско». «Так, ми залишимо колишню мелодійність, — сказав у інтерв'ю Баррі Гібб, — але домінуватиме ритм-енд-блюз». Окрім того, триває напружена робота над повнометражним відеофільмом з життя «Бі джіз», режисер якого Стів Баррон відомий як автор відеохітів «Біллі Джейн» Майкла Джексона (показаний минулого року по ЦТ), «Гроші за ніщо» групи «Дайр стрейтс» тощо. Уже промайнули й повідомлення, що альбом братів Гібб зразка 1987 року називатиметься «Зворотний бік казки». А починалося все прозаїчно, навіть банально...
ОДНОГО суботнього вечора 1955 (!) року в манчестерському театрі «Гаумонт Сіете» перед початком чергового спектаклю троє хлопчиків, що тоді називалися «Голубі кошенята», виконали для глядачів, які займали свої місця, кілька пісеньок з репертуару Томмі Стіла та Лонні Донегана. Такий вигляд мав перший публічний концерт восьмирічного Баррі (нар. 1 вересня 1947 р.) та його шестирічних братів: близнюків Моріса та Робіна (22 грудня 1949 р.). Окрім щирих оплесків, той виступ приніс їм перший гонорар у розмірі... двох пенсів на брата. І присмак недалекого успіху.
Невдовзі брати отримали пропозицію на постійну співпрацю з місцевим музичним клубом, де лідером та барабанщиком тамтешнього оркестру був їхній батько Х'ю Гібб. Відтоді щовечора вони вже мали втричі більше.
Перший період діяльності братів Гібб закінчився весною 1958 року, коли сім'я у пошуках кращого життя емігрувала до далекої Австралії. Тем тріо придбало дешеві гітари і засіло у репетиційному залі, влаштованому у старій пивниці, яку родина купила під помешкання у містечку Лейнкоув, що неподалік від Сіднея. Репертуар у стилі кантрі та поп-музики: саме тоді з'являються і перші твори, написані Баррі.
1959 року, зовсім випадково, Баррі, Моріс і Робін опинилися на треку «Редкліфф спідтрек» неподалік від Брісбена, де відбувалися традиційні автогонки. Їх помітив організатор тих змагань Білл Гуд і запропонував братам невеличкі концерти перед черговими заїздами. Диск-жокей радіостанції Брісбена Білл Гейтс через кілька днів разом з Біллі Гудом навідався .до Гіббів додому, а згодом став першим менеджером молодого тріо. Між іншим, назва «B.G.» (читається «Бі Джі») — ініціали: не лише Barry Gibb, а й Bill Good та Bill Gates.
ШИРОКА радіореклама не принесла популярності початкуючим співакам, але цьому сприяв вигідний 18-місячний контракт, укладений з місцевим клубом «Бічкоуме Найт-клаб», що гарантував щодня аж сім концертів. Тут тріо вперше виступило під назвою «Bee Gees», а його менеджером став батько. Батько Х'ю робив для синів усе можливе і неможливе. Приміром, коли 1961 року через їхнє місто проїжджав Кул Джой Джакобсон, найбільша зірка австралійської поп-музики, Х'ю запросив знаменитість додому (як йому це вдалося — залишається невідомим), де влаштував концерт тріо. Вокальні дані хлопців вразили кумира — він і наступного дня слухав їх, але тепер у залі із кращою акустикою, ніж стара пивниця. А ще фіксував концерт на плівку, яка згодом потрапила в руки керівництву корпорації звукозапису «Фестівал рекорде».
Тож коли на австралійському ринку з'явився перший альбом братів Гібб «Бі джіз» співають і грають 14 пісень Баррі Гібба» (у Європі відомий як «Перший альбом»), записаний в стилі банальних пісеньок фолк-попу, вони несподівано стають на чолі всіх інструментально-вокальних груп континенту. А 17-річний Баррі отримує титул найкращого та найпродуктивнішого композитора Австралії. Власне, за винятком ансамблю «Ізібітс» у них і не було інших конкурентів. Боротьба за виживання відсутня. «Бі джіз» (на українську можна перекласти як «Погоничі бджіл») вирішує висаджувати комерційний десант на Британські острови.
1966 рік. На думку Х'ю Гібба, це остаточне повернення: його сини не лише перетворилися на сильну вокальну групу, але і мають кинути виклик самим «Бітлз» як композитори. Лише потрібен кваліфікований менеджер. Перший альбом «Бі джіз» батько надсилає не кому іншому, а самому продюсеру квартету «Бітлз» Брайану Епштейну. Родина повним складом оселяється в Лондоні. Через тиждень, у лютому 1967-го, кар'єра ансамблю потрапляє в руки найближчого помічника Б. Епштейна — Роберта Стігвуда.
За порадою останнього склад ансамблю збільшується за рахунок двох австралійських музикантів — гітариста Вінса Мелоней та барабанщика Коліна Петерсона. З них роблять зірок по-справжньому, їх вчать збирати мед по-новому. Тож перший британський сінгл-диск «Гірнича аварія у Нью-Йорку 1941 року» уже відзначається в англійських хіт-парадах. Успіх пісні, що розповідає про трагічне очікування допомоги шахтарями, яких засипало в одній із нью-йоркських копалень, викликає лавину замовлень на пісні від багатьох відомих виконавців. Потужний концерн грамзапису «Атлантік» пропонує австралійському тріо вигідний контракт на суму 80 тисяч фунтів стерлінгів (на ті часи абсолютний рекорді), а також береться здійснити їх турне по США з гонораром 50 тисяч доларів.
ПРАЦЯ, реклама і природний талант беруть своє. 30 вересня 1967 року на перші місця національних таблиць популярності виходить їхня пісня «Массачусетс», яка згодом продається п'ятимільйонним тиражем. У наступні місяці не менший успіх чекає і сінгли «Свято», «Слова», «Я хотів би отримати листа від тебе», «Я почав жартувати» тощо. «Бі джіз» на гребені слави не поступається популярності квартету «Бітлз», що з тієї пори починає поволі розпадатися. Світовий успіх та істерія, яку влаштовують на концертах прихильники тріо, має й зворотний бік медалі. Виявляється, що брати Гібб, м'яко кажучи, не однаковою мірою талановиті: це з'ясовується під тиском слави. Починаються чвари й колотнеча. Це, зрозуміло, позначається на якості подальших пластинок. Сінгл «Перше травня» записується довго, а видається і взагалі через півроку, у лютому 1969 року — уже без участі Робіна Гібба, котрий публічно оголошує про розрив.
Заплановані гастролі по США під загрозою. Навіть мудрий менеджер Роберт Стігвуд не може зарадити справі. Як на зло, групу залишають запрошені музиканти Вінс Мелоней та Колін Петерсон. Записаний Баррі та Морісом новий сінгл зазнає цілковитого комерційного провалу. Склад зовсім розпускається. У другій половині 1969 року брати Гібб розпочинають індивідуальні кар'єри: Робін видає сольний альбом (звісно, він називається «Влада Робіна»), Баррі пише музику для інших виконавців, а Моріс одружується на красуні Лулу і пробує щастя в кінематографі. Жодному з них не усміхається доля. Наприкінці 1970 року вони перестають дутися один на одного.
...І вони не один рік чекають своєї зоряної години — до 1975-го, коли, під керівництвом нового продюсера Аріфа Мардіна (до речі, він же став продюсером альбому і 1987 року; що з цього вийде, незабаром почуємо) випускається диско-магістральний альбом «Головний напрям». Це мар'яж, хоча й легковажний, блюзу та соул-музики. Але на американському континенті їм відтепер гарантовані мільйонні тиражі пластинок.
ЩОСЬ подібне відбувається і наступного року, коли з'являється альбом «Діти світу», якому передує одна з найбільших в історії фонографії рекламна кампанія. Протягом трьох місяців «Бі джіз» стають найпопулярнішою групою світу, некоронованими королями диско. Саме завдяки їхній музиці кінофільм «Лихоманка суботнього вечора» стає однією з найбільш касових стрічок минулого десятиріччя, а подвійний альбом з такою ж назвою продається тиражем 20 мільйонів примірників. Успіх закріплює і наступна шоу-стрічка «Клуб сумних сердець сержанта Пеппера», де поряд із новими творами лунають і версії з однойменного альбому «Бітлз», десятиріччя з дня виходу якого широко відзначається у 1977 році.
Потім магазини атакує шикарний альбом «Духи, що спустилися» (1979) з двома гігантськими «бойовиками» «Трагедія» і «Так багато неба», які лунають в дискотеках і Монголії, і Заїру. Але це останній вал солодкої популярності. Наступний диск-гігант «Живі очі» (1981) зазнає провалу. 1983 року тріо .сповіщає про тимчасове припинення концертної діяльності, навіть незважаючи на те, що в дію введено й молодшого брата Гіббів — Енді.
І ось свіжа інформація — альбом «Зворотний бік казки» з'являється друком на фірмі «Уорнер бразерс рекордс». Невже «бджоли» знову прокинуться і солодко медоноситимуть?
Джерело: «Молода гвардія» (Київ). — 1987. — 5 липня (рубрика «Відеосюжет»).
Немає коментарів:
Дописати коментар