2026-10-30

Дороги Еріка Клептона

Мільйони «клептоманів» у цілому світі отримали у квітні 1988 року одну з найпрекрасніших рок-антологій у історії. На шести лонгплеях (і чотирьох КД) автор збірки Біл Левенсон помістив 73 твори — від записів з групою «Ярдбердз» до нової версії «Афтер міднайт» — вибраних із кількасот годин архівних записів фірми «Полідор».

Класичні записи у відомих і нових версіях, а також кілька неопублікованих доти творів нагадують про 25 років, проведених Клептоном на естраді, і 50 записаних дисків-гігантів.

Влітку 1963 року після кількох місяців діяльності, Ерік розпустив свою першу групу «Рустерз» і приєднався до дивної формації «Кейзі Джонс та інженери», де протримався якихось кілька тижнів. Коли у 1962 році він вступив до Кінгстоунського художнього коледжу, в Алексіса Корнера практикувались Мік Джеггер, Брайєн Джонс, Джінджер Бейкер і Джек Брюс. Він приєднався до «таємничого клану», члени якого під час розквіту бітломанії грали електричні блюзи, наслідуючи чорних майстрів блюзу з Чікаго. Взимку 1963 року він грав вже з «Ярдбердз», що регулярно виступали у клубі «Кроудеді». 19-річний Клептон не визнавав тоді жодного компромісу. Правильність обраної ним дороги підтвердив Сонні Бой Вільямсон, акцентуючи гру учня під час спільного виступу з «Ярдбердз». Вже на першому диску «Ярдбердз» Ерік експериментує із звучанням і співає. Однак коли при запису наступного альбому група комерціалізує звучання, аби вийти на американський ринок, Клептон її залишає.

2026-10-23

Благословенно будь, земле!

Михайло Алексєєв, Сергій Лапченко

МУЗИЧНА кар’єра Пола Саймона охоплює три десятиліття: у 1957 році, коли йому було 15 років, початкуючий фольк-рок-бард записав разом з однокласником Артом Гарфункелом пісню «Ей, школярко», котра увійшла до «40 кращих» шлягерів музичного життя США; а у 1987-у у складі команди з 25 південноафриканських музикантів він здійсним навколосвітні гастролі з концертною програмою, складеною на основі свого останнього альбому «Благословенна земля» (1986 р.).

Автором усіх пісень дуету був Пол Саймон. Його мелодійні, майстерно написані композиції припали до душі тим прихильникам рок-музики, котрі побачили в них інтелігентність і соціальну спрямованість.

«Ос» в оголеному світлі
    я побачив десятки тисяч людей.
Вони говорили, але нічого ними
    не було промовлено.
Вони слухали,
    але нічого не чули.
Вони складали пісні,
    але ніхто не співав —
Ніхто не наважувався
    порушити мовчання.
Люди били поклони
й молилися створеному ними
    неоновому богові.
І вивіска висвітлювала слова
    попередження:
«Вислови пророків написані
    на стінах у метро й сходинках.
Вони звучать пошепки
    в звуках Мовчання».
(«Звуки мовчання», 1964).

Отакі тексти до пісень, що містили в собі досить глибокий зміст і не були типовими для поп-музики, характеризували тепер їхнього автора Пола Саймона. Щодо Арта Гарфункеля, то він не бажав більше бути лише підмайстром, і у 1970 році дует перестав існувати, залишивши після себе «лебедину пісню» — «Міст над бурхливими водами».

2026-10-16

Відповідь знає не лише вітер

Михайло Алексєєв

«Боб Ділан?.. А, це той хлопець, котрий давним-давно написав пісню „На крилах вітру“? А що вій ще зробив, потім? Впадав з однієї крайності в другу, робив політичні заяви, потім удався до релігії, переходив із християнства в іудаїзм і назад. І все — при великому скупченні фотокореспондентів,» — це авторитетна думка нинішнього лідера англійського ансамблю «Дженезіс» Філа Коллінза. А ось погляд не менш впливової британської «Рок-енциклопедії»: «Значення Боба Ділана для розвитку рок-музики можна порівняти хіба що із значенням квартету «Бітлз», його вплив — це набагато більше, ніж новаторський підхід до написання текстів. Його пісні-перестороги вплинули на свідомість цілого покоління, відкриваючи нові обрії відповідального ставлення до світу — як особистого, так і політичного; ставлення до світу, який без нього (Б. Ділана. — Авт.), мабуть, ще залишався б обмеженим і неприйнятним». Оцінки, як бачимо, діаметрально протилежні. Тож спробуємо дошукатися істини.

РОБЕРТ Аллен Ціммерман народився 24 травня 1941 року в невеличкому американському містечку Дулут (штат Міннесота). На гітарі почав грати у дванадцять років, а в старших класах уже встиг змінити кілька самодіяльних ансамблів. Чому 1959 року першокурсник Міннесотського університету Роберт Ціммерман став Бобом Діпаном? Біографи стверджують, що під величезним впливом сучасного валлійського поета Ділана Томаса — одного із життєлюбних і парадоксальних авторів XX століття. Та, власне, сам Роберт з цього приводу ось що зауважив: «До чого тут Ділан Томас? Я просто взяв прізвище мого дядька, тільки трохи змінив написання. Що стосується уельського поета, я мало читав його твори... Взагалі то буденна справа — змінити Ім'я. Люди навіть змінюють міста, де мешкають, деякі — і батьківщину. Повірте, якщо дивитися на людську природу, то у нас немає імен». Так, є щось інше, важливіше.

1961 року, залишивши навчання в університеті та приїхавши до Нью-Йорка, Роберт це і шукає. Він весь у дії: пробує грати у різних фолк-клубах, згодом стає активістом самодіяльного молодіжного музичного руху (так зване «фолк-відродження»). Оселившись у богемному передмісті Грінвіч Віллідж, він трудиться на пісенній ниві пліч-о-пліч з Джеком Еліотом, Ціско Х'юстоном, Томом Пекстоном та Філом Оксом, а вечорами регулярно відвідує в лікарні «батька американських пісень протесту» Вуді Гатрі, котрий поволі вмирав (це триває до 1967 року. — Ред.) від важкої спадкової хвороби.

2026-10-09

Друге ім’я рок-н-ролу

Леонід Кудряшов

Про американського виконавця рок-н-ролу ЧАКА БЕРРІ, надзвичайно популярного в 1950—60-х роках, розповідають дивні історії. Деякі з них настільки моторошні, що їх наводять із певною пересторогою. Обслуговуючий персонал нью-йоркського клубу «Лімелайт» ходить перед Беррі навшпиньки. Пошепки тут повідають вам про те, що зміна настрою у співака від найкращого до пекельного — може відбутися за кілька секунд. Відвідувачів, які бажають ближче познайомитися з ним, підбадьорюють такими словами: «Ви хочете зустрітися з містером Беррі? У такому разі бажаємо вам успіху».

Чак Беррі вважається визнаним усіма чорношкірим королем рок-н-ролу. Це підтвердили «Бітлз», «Роллінг Стоунз» і не одне покоління шанувальників року. Про нього Джон Леннон якось висловився так: «Якби виникла потреба дати рок-н-ролу друге ім'я, з повним правом можна було б назвати його Чак Беррі».

Народився Чарльз Едуард Андерсен Беррі в Сент-Луїсі (штат Міссурі). Слабкий, довготелесий хлопець, який добре грав на гітарі, зачарував чорну і білу Америку. Починаючи з «Мейбелін» — гімну американської народної музики і довгий час пісня цього, Чак Беррі привертає слухачів і глядачів запальним виконанням рок-н-ролу. Він і тепер продовжує з'являтися на сцені з напомадженим чубом та кумедною ходою — ніхто інший не здатний так ходити.

2026-10-02

Продається «король»

Олександр Рудяченко

ДЛЯ МІЛЬЙОНІВ шанувальників Елвіс Преслі й сьогодні залишаються таким, як і за часів найбільшої популярності, — струнким, вродливим, пластичним юнаком. Таким, яким його можна побачити на плакатах, фотографіях, на чашках і рушниках, на доларових… банкнотах замість державних діячів. Кілька мільйонів членів нараховує нині мережа «Преслі-клубів» у різних країнах світу. Більш як 50 тисяч з них з’їхалося наприкінці минулого літа у Мемфіс (штат Теннессі), де мали розпочатися сумні урочистості — «Тиждень вшанування пам'яті Елвіса». Такий штрих: усі номери в готелях були зарезервовані уже... у січні 1987-го.

Цей культ рок-н-рольного Адама уже не перший десяток рокі уміло підживлюється. Він безпрограшно прибутковий, бо на славетному покійнику добре заробляють продюсери його нових пластинок і відео-касет, видавці «сувенірів» із зображенням короля, навіть цілі фірми, як-то, «Елвіс Преслі Ентерпрайз Інк», яка, до речі, й виступила організатором усієї тієї гіпер-кічової програми.

У рамках «Тижня...» вшановувати 42-річного співака, який свідомо зруйнував себе, — після розтину лікарі встановили залишки 16 (!) заспокійливих і збуджуючих препаратів — почали 8 серпня минулого року. Згідно з розробленою програмою. Спортивні змагання і конкурси двійників, відвідання його приватної вілли «Грейсленд» (щороку — півмільйона ходаків), де влаштовано музей, і поєдинки імітаторів рок-ідола, автогонки його імені та психоделічне вечірнє шоу із багатокольоровим лазерним світлом.

2. Мамо, це «Шабаш»!

Олександр Рудяченко У ПОПЕРЕДНЬОМУ випуску «Паралелей і меридіанів» ми пройшлися по десятирічній Історії бірмінгемського квартету «БЛЕК САББ...