ДЛЯ МІЛЬЙОНІВ шанувальників Елвіс Преслі й сьогодні залишаються таким, як і за часів найбільшої популярності, — струнким, вродливим, пластичним юнаком. Таким, яким його можна побачити на плакатах, фотографіях, на чашках і рушниках, на доларових… банкнотах замість державних діячів. Кілька мільйонів членів нараховує нині мережа «Преслі-клубів» у різних країнах світу. Більш як 50 тисяч з них з’їхалося наприкінці минулого літа у Мемфіс (штат Теннессі), де мали розпочатися сумні урочистості — «Тиждень вшанування пам'яті Елвіса». Такий штрих: усі номери в готелях були зарезервовані уже... у січні 1987-го.
Цей культ рок-н-рольного Адама уже не перший десяток рокі уміло підживлюється. Він безпрограшно прибутковий, бо на славетному покійнику добре заробляють продюсери його нових пластинок і відео-касет, видавці «сувенірів» із зображенням короля, навіть цілі фірми, як-то, «Елвіс Преслі Ентерпрайз Інк», яка, до речі, й виступила організатором усієї тієї гіпер-кічової програми.
У рамках «Тижня...» вшановувати 42-річного співака, який свідомо зруйнував себе, — після розтину лікарі встановили залишки 16 (!) заспокійливих і збуджуючих препаратів — почали 8 серпня минулого року. Згідно з розробленою програмою. Спортивні змагання і конкурси двійників, відвідання його приватної вілли «Грейсленд» (щороку — півмільйона ходаків), де влаштовано музей, і поєдинки імітаторів рок-ідола, автогонки його імені та психоделічне вечірнє шоу із багатокольоровим лазерним світлом.
Та головним пунктом ритуального репертуару стало «Нічне неспання із свічками» — пишна процесія 50 тисяч фанатів до гробу «господнього». Як писала американська преса, це вже було серйозно, це вже скидалося на справжній релігійний культ. 3 іншого боку, в тому неоковирному шоу були закладені комерційні «ізюминки». Зокрема, біля освяченої рок-н-ролом могили для охочих фотографів (за певну, зрозуміло, платню!) позувала… легко одягнена фотомодель у спокусливо-засмученій позі.
НІЧОГО не вдієш, і після своєї смерті Елвіс Преслі був вельми «касовим». На померлому королі й досі заробляє грошву чимало осіб, чимало фірм, зрештою, майже усе місто Мемфіс. І хоча лунали в США обурені вимоги справжніх прихильників: не влаштовувати навколо пам'яті артиста... непристойний балаганчик — їх голоси швидко потонули в шерхоті доларових банкнотів.
Елвіс Преслі став «касовим» міфом. Тож не дивно, що більшість відвідувачів легендарної вілли «Грейсленд», минаючи кімнати з позолоченими меблями, кришталевими люстрами, оглядаючи неймовірний гардероб із костюмами та особисто рахуючи 41 «золоту» пластинку їхнього бога, не вірить, що він помер. У внутрішньому дворищі, де розбито «Садок для роздумів», йому щодня залишають живі квіти та трохи запізнілі листи. Король, переконані фанати, ніколи не помирав. Просто його діяльність перейшла в інші сфери.
Як писав нещодавно італійський журнал «Панорама», «по суті те, що він ніколи не помирав, і є міфом про Елвіса. Міф, який, на відміну від історій інших великих «рок-проклятих» Джімі Хвндрікса, Дженіс Джоплін, Джіма Моррісона — містить у собі величезне уречевлене багатство: 400 мільйонів доларів». І міф щодня розростається. Бо повний обхід вілли «Грейсленд» уже коштує 13 доларів; щороку його пластинок перевидається на суму сім мільйонів доларів; усі його 33 кінофільми ти численні відеозаписи на касетах (у тому числі й показ по телебаченню), сувенірна індустрія (близько 180 найменувань!) мають річний обіг 50 мільйонів доларів.
Передбачається, що коли його дочці Лайзі-Мері виповниться 25 років (а нині — лише 19), їй перейде вся спадщина. Поки що про прибутки ретельно піклується фірма «Елвіс Преслі Ентерпрайз Інк», у раді правління якої бере участь і Прісіла Преслі — перша і єдина дружина артиста. Дружина, здається, ладна на все. Навіть коли чергова оборудка подібна да посміховиська.
ЗОКРЕМА, Прісіла уже пустила в продаж сухе листя, шматки мармуру, позолочений гіпс із чоловікової вілли, що в Каліфорнії. Довго не вагаючись, друга половина «короля рок-н-ролу» віддала всі свої сили рекламі однієї марки вина, запевняючи: «Лише це вино пив би Елвіс, якби потрібно було пити якесь вино». Не розводитимусь про дрібниці щодо того, що використовується назва однієї з популярних пісень Преслі «Кохай мене ніжно». Щоб рекламувати... віднедавна однойменний харч для собак. Американський журнал «Ньюсуїк», який виніс на обкладинку анонс матеріалу пре річницю смерті співака (а це для того політичного видання значить, що йдеться про значне культурне явище), сумно іронізував: «Якби Преслі, звісно, був собакою, він би, можливо і поласував тими харчами».
Усупереч гігантському кічу з його суворою індустрією і звинуваченню, мовляв, артист вживав сильні наркотики й за життя був брудним сексуальним символом, попри численні «викриття» про причетність його до ФБР, міф про Елвіса витримав усі випробування.
Звісно, наприкінці 1950-х років він став геть негативним героєм в американському суспільстві. ідолом якого, до речі, був ковбой Джон Уейн. Можливо, саме та його «негативність» перетворила Преслі у модель для наслідування цілим поколінням молодих «зайвих» людей. Навіть для кількох поколінь молоді, яка не могла, бо не знала, як змінити оточуючу її буржуазну дійсність. З цього приводу ось як висловився американський письменник Пітер Ульф: «Сьогодні світ знову говорить про ядерну небезпеку. А саме це було, на мій погляд, причиною того, то народився рок-н-рол. Як на мене, страх перед майбутнім узагалі і жах перед атомною бомбою зокрема породили й зробили конче необхідними кіноакторів Марлона Брандо та Джеймса Діна. Це стало причиною того, що молодь спонтанно, але виражала свої розбурхані дійсністю почуття: і навіть не стільки «любов» до Елвіса, скільки «потребу» в ньому. Хтось подумає: «дещо категорично». Але факт залишається фактом — і, як сказав один із провідних прогресивних музикантів США, гітарист Брюс Спрінгстін, «не було іншого, окрім Нього. Все почалось і здійснювалося з Нього». Стисло нагадаємо деякі віхи з біографії.
Народився 8 січня 1935 рому. Вперше заспівав перед публікою у трирічному віці. У дев'ять — здобув першу винагороду. Брав уроки гри на гітарі, симпатизував музиці в стилі «кантрі» та блюзу — тим двом жанрам» ямі користувалися завжди великою популярністю на глибокому Півдні. 1948 року родина переїхала у Мемфіс, де через п'ять років Елвіс закінчив школу — варто зауважити, не першим, хоча й не останнім у списку, — та деякий час працював механіком І шофером.
Великий злам у долі відбувся 5 липня 1954 рому, коли 19-річиий Елвіс Преслі записав на фірмі «Сан рекордз» пісню «Все гаразд, мамо». Адже твір, власне, манера його виконання була типово негритянською, тоді як пластинку, виявилося, залюбки купувала і біла молодь. Це стало увертюрою до успіху. Він співав сильно й емоційно, як найвідоміші чорні виконавці. У період, коли тривало послаблення расової дискримінації, коли чимало грамофонних виробників кинулася записувати особливо ходові «расові диски» у виконанні кольорового населення США, білий виконавець для втілення в життя такої комерційної політики став просто знахідкою. Так в Елвісі поєднались, на перший погляд, несумісні речі: біла «масть» і негритянська пластика, шокуюча поведінка й потужний голос, у все це одразу і повально закохувалися. Всі.
Далекобійного Елвіса першим помітив полковник Паркер, який став його менеджером; невдовзі, як на ті часи, з фірмою «РКА» було укладено угоду на неймовірну суму — 40.000 доларів. Все складалося добре. Кожна пластинка сягала мільйонного тиражу, ставала «золотою». Кожна кінострічка за участю Преслі збирала величезні черги під касами. Але 1959 року «зірку»... забрали в солдати та відправили служити у ФРН.
Після служби «король рок-н-ролу» мало з'являвся перед своїми підданими на сцені. Він здебільшого знімався в кінофільмах та писав до них музику. Його стиль серйозно змінився: колись позбавлений забобонів агресивний рокер став просто схожим на солодкоголосого співака з міжнародним авторитетом. Але, слід сказати відверто, публіка любила Преслі завжди. Зокрема, й тоді пластинки з його піснями «Сьогодні або ніколи» та «О, соле міо» сягнули дев'ятимільйонних тиражів. Але це був уже тимчасовий успіх. На світовому небосхилі спалахували нові «зірки»: «Бітлз», Том Джонс, Воб Ділан.
Полковник Паркер ладен був піти на все, щоб «король рок-н-ролу» знову злетів угору: концерти поновились. Але Король не зміг зробити єдиного на них — стати юнаком. Вій літав власним літаком, оточений армією водіїв, камердинерів, тілохранителів, родичів і приятелів. Чим далі, тим у більшому товаристві різних ліків: збадьорюючих і заспокоюючих, від безсоння і хвороб травлення, легеневих стимуляторів тощо.
У НОВОРІЧНУ ніч 1975 року він співав для 60.000 слухачів у Мічігані. Шанувальники буквально впадали в транс, але він уже рушив широким бульваром Занепаду. Його шлях був осяяний дедалі більшою кількістю таблеток. Преслі губив приятелів і накачував черевце. Його дочка Лайза-Мері, підростаючи, майже не бачила батька, який заробляв гроші, купував і продавав. Здебільшого оптом. До 16 серпня 1977 року, коли передчасна смерть поставила останню крапку на його чеках...
Від Елвіса Преслі сьогодні залишився міф, який, на жаль, продається. Спритно — і переважно уроздріб.
Джерело: «Молода гвардія» (Київ). — 1988. — 10 квітня. — Стор. 3 (рубрика «Відеосюжет»).
Немає коментарів:
Дописати коментар