Як і більшість великих та захоплюючих кар'єр, «Блек Саббет» мали свій випадковий і наївний початок. 1967 року в бірмінгемській школі Ештон зустрілися члени двох маловідомих аматорських груп: гітарист та флейтист Тоні Йоммі, барабанщик Біл Уард із «Місоледжі» («Міфологія»), вокаліст Джон «Оззі» Озбори та басист ТеррІ «Дідусь» Батлер із «Реа брід» («Рідкісна порода»). Приблизно однакові блюз-рокові смаки, але передусім прагнення грати разом сприяли тому, що квартет згодом з'явився в барах та пабах на околицях рідного міста, взявши нову назву «Еаз» («Земля»). Вони швидко побачили, що нікому не потрібні, а їхня музика не справляла на слухачів аніякого враження. У барах, куди надвечір приходять поспілкуватися, їх просто ігнорували — як реакція на байдужість, щоб звернути на себе увагу, «Земля» почала грати максимально гучно. Ось воно, соціальне коріння «хеві»-метал, одними з піонерів якого невдовзі стали... Та не випереджатимемо події.
ТОНІ ЙОММі пригадує: «Ми були у відчаї: гриміли по країні старим вантажним драндулетом, виступали будь-де, аби тільки мати концерт, аби люди знали про наше існування». Путнього з того нічого б не вийшло, якби не власник невеличкої бірмінгемської фірми грамзапису Джім Сімпсон, котрий узяв кар'єру невдах — хоча й талановитих — у власні руки. Використовуючи свої зв'язки в колах шоу-бізнесу. той організував групі перше зарубіжне турне. Та ще й яке! Серія концертів у нічних клубах Гамбурга, рахуючи й овіяний десять років тому славою легендарних «Бітлз» — «Стар клаб». Щільний графік виступів мав і свої вади: вони мусили грати стільки творів щовечора, що не встигали їх писати. Тоні Йоммі: «Не бажаючи повторювати репертуар, ми взялися виконувати довгі соло у піснях. Один твір Біл Уард грав на барабанах, інший я — тільки на гітарі; якоїсь ночі навіть Террі «Дідусь» Батлер імпровізував на басу». Зверніть і на це увагу: як, бу-ва, не звідси, не з потогонної системи праці на естраді, чи не із безвихідних обставин, чи не з браку часу на рок-сцені кінця 60-х натомість рафінованих пісень залунали широко розбудовані композиції?
«ЕАЗ» грали так гучно, що почути їх просто не могли. Квартет навіть став рекордсменом щодо контрактів із клубом «Стар Клаб», котрий 1969 року продовжувався з британцями п'ять разів. Рекламувала групу й місцева преса, порівнюючи їх... із «Бітлз», які також саме у ФРН навчилися свого музичного ремесла. Та вдома, на Островах, ніхто про них і не чув. Саме це стало причиною, чому гітарист Тоні Йоммі раптом... залишив колег, щоб приєднатися до ансамблю «Джетро Талл» флейтиста Йєна Андерсена. Через два тижні він повернувся назад. Чому? «Це прекрасна група, але музику там розуміють, як свою роботу, тоді як для „Землі“ вона — внутрішня потреба. Окрім того, наша музика — рівнодіюча прагнень усіх членів, а в „Джетро Таллі“ — то тільки творчість лідера. Коли я приєднався до них, вони вже були великими, — говорив пізніше Т. Йоммі. — Та мені приємніше грати в команді, яка ще має нереалізоване майбутнє».
