Про американського виконавця рок-н-ролу ЧАКА БЕРРІ, надзвичайно популярного в 1950—60-х роках, розповідають дивні історії. Деякі з них настільки моторошні, що їх наводять із певною пересторогою. Обслуговуючий персонал нью-йоркського клубу «Лімелайт» ходить перед Беррі навшпиньки. Пошепки тут повідають вам про те, що зміна настрою у співака від найкращого до пекельного — може відбутися за кілька секунд. Відвідувачів, які бажають ближче познайомитися з ним, підбадьорюють такими словами: «Ви хочете зустрітися з містером Беррі? У такому разі бажаємо вам успіху».
Чак Беррі вважається визнаним усіма чорношкірим королем рок-н-ролу. Це підтвердили «Бітлз», «Роллінг Стоунз» і не одне покоління шанувальників року. Про нього Джон Леннон якось висловився так: «Якби виникла потреба дати рок-н-ролу друге ім'я, з повним правом можна було б назвати його Чак Беррі».
Народився Чарльз Едуард Андерсен Беррі в Сент-Луїсі (штат Міссурі). Слабкий, довготелесий хлопець, який добре грав на гітарі, зачарував чорну і білу Америку. Починаючи з «Мейбелін» — гімну американської народної музики і довгий час пісня цього, Чак Беррі привертає слухачів і глядачів запальним виконанням рок-н-ролу. Він і тепер продовжує з'являтися на сцені з напомадженим чубом та кумедною ходою — ніхто інший не здатний так ходити.
Так, ця людина почала виконувати перші рок-н-роли і робила це чудово. Англійська «Санді Тайм Мегезін», яка присвятила Беррі статтю, підкреслювала, що він будує музику, наче архітектор, осмислюючи мелодії, випробовуючи та уважно, слідкуючи за реакцією публіки. Він — єдиний співак Америки, здатний по-справжньому посперечатися з Елвісом Преслі в популярності. Тепер йому 61 рік, проте холодними вечорами жителі Нью-Йорка стають у черги, щоб придбати квитки на його концерт. Хоча ті коштують 75 доларів.
У житті Чака Беррі було багато чого. Він активно виступав проти закладів, де процвітає відверта расова дискримінація. Його заарештовували за несплату податків, він прагнув вести розмірений, спокійний спосіб життя, але музика захоплювала його повністю, запалюючи до крайнощів.
Ось як описує зустріч із Чаком Беррі англійський журналіст із згаданої газети. «Двері відчинилися, охоронець зі служби безпеки мовив: „Містер Беррі на вас чекає“. Той лежав на канапі, перед ним на столику стояв розбавлений апельсиновий сік. Музикант не вживає алкоголю, терпіти не може наркотиків. Оглядаю Його сухорляву фігуру.
Сам Беррі не зараховує себе до зірок найпершої величини. „Не бажаю бути царем, — каже він. — Царі приходять і сходять зі сцени. Я волію бути містером-головою рок-н-ролу“».
«Не фотографуйте мене, — ставить свої умови Беррі. — Не люблю балакати перед магнітофоном. Журналісти й так пишуть про мене усе. що їм заманеться».
Йому подобається музика Глена Міллера, Гері Джеймса, Томі Дорсі — диригентів великих оркестрів 1940-х років. Він бажає бути схожим на Нат Кінг Кола 1 просто мліє, коли Гаррі Белафонте тисне йому руку. висловлюючи вдячність за його музику.
«Мейбелін» — перший успіх Беррі. Ця пісня про молоду людину, яка мріє опинитися серед багатих однолітків, котрі їздять на машинах марки «Форд». «На жодній сцені я не затримуюся довго, — каже Беррі. — Найбільше дві строфи дають чудовий ефект». Наприклад, його пісенька «Рол овер Бетховен» звучить як докір сестрі, котра в дитинстві не дозволяла Чаку сідати за рояль, бо він на клавіатурі виробляв щось таке, що було далеким від виконуваних тоді класичних творів.
Усі свої пісні Беррі написав тоді, коли став дорослим. Більшість музикантів, пояснює Беррі, починає, дуже рано, це позначається на текстах пісень. В основі ж пісень Беррі — спомин. «Джоні Бі Гуд» розповідає про бідного хлопчика, котрий із музикою піднявся до зірок, як і сам Беррі. Але Беррі став популярним задовго до того, як з'явилася та пісенька. Це сталося в барах Сент-Луїса, де він виступав під псевдонімом Чак Беррін, з кінцевим «н», сподіваючись у такий спосіб приховати від публіки своє походження.
Адже Беррі виріс у родині теслі. Батько часто брав його на роботу з собою, і Чак рано переконався, що жоден білий не в змозі до кінця розібратися в житті чорношкірого. Для слухачів-білих Елвіс Преслі був чорним музикантом; разом з тим Беррі зажив слави просто прекрасного негра, котрий майстерно грає на гітарі. Щоб його сприйняли у вищому світі, хлопцеві потрібно було стати набагато вищим за тих, хто його оточував. Незабаром Беррі отримав серед негрів друге ім'я — «Той, хто разом із білими пробився нагору». Однак Беррі не забув про своє чорношкіре походження. Згадує, як доводилося йому сідати на задні сидіння в автобусах — на передні пускали лише білих, як у ресторані йому подавали їжу в кутку, про театри, де існує поділ за расовими ознаками.
Співак вважає, що музика зближує білих і чорних. Він дуже добре відчуває публіку. Точно знає, скільки часу треба співати і не залишається на сцені зайвої хвилини.
Поки англійський журналіст вів розмову, прийшли музиканти, сповнені поваги до Беррі. Лише за годину перед концертом вони вперше зустрілися з ідолом рок-н-ролу. Беррі ніколи не здійснює турне разом із оркестром. Як правило, музиканти добре знають його композиції, навіть ті, які автор не виконував роками.
У 1972-му трапився випадок, коли Беррі вигнав зі сцени гітариста, який, на думку маестро, дуже гучно грав. З музикантами Беррі розмовляє рівно стільки часу, скільки вважає потрібним. Він радить їм, щоб звуки музики не домінували над текстом пісень, бо кожен твір має дійти до слухача, перш за все, текстом. Кумир мільйонів критично ставиться до тих музикантів, котрі повторюють на певній тональності окремі композиції.
Після концерту оркестранти розходяться. З'являються люди з телебачення. Беррі, перш за все, відвертається від телекамери.
— Які у вас наміри?
— Жити якомога довше.
— А плани?
— Написати ще одну книгу і записати подвійний альбом.
Світло прожекторів згасає. Учасники телеінтерв'ю розходяться. Чак Беррі дістав від життя усе, що бажав. Доля його вирвала з негритянського гетто. І коли він виходить на сцену, то просто стає виконавцем рок-н-ролу. Кумиром не одного покоління любителів запальних ритмів.
Джерело: «Молода гвардія» (Київ). — 7 вересня 1991 (рубрика «Відеосюжет»).
Немає коментарів:
Дописати коментар